Лежить гусінь. На сонечку ніжиться. Боки вигріває. Листок зелений жує. Дивиться мураха йде. Їжу несе. Та так багато, що аж вгинається під нею. Помітила вона гусінь. Зупинилась.
- Привіт сусідко! Як поживаєш? - питається.
- Як у Бога за пазухою! - мляво відповідає гусінь.
- А ти?
- Теж не жаліюсь! – на те їй мураха.
- Ну не скажи. Хіба я не бачу, як ти щодня надриваєшся? Менше б їла. Більше б часу мала на відпочинок. На сонечко разом би полежали. Поговорили б про те, про се. А то щось ті харчі ніяк тобі на користь не йдуть. Висохла на тріску. Ноги ледве волочиш. І навіщо тобі стільки їжі?
- Так я ж не для себе стараюсь. Чоловіка, дітей, батьків стареньких накормити хочу.
„Не розумію я тих мурах ”, - буркнула собі під ніс гусінь і каже дивуючись:
- Але ж я бачила, що твій чоловік теж додому щось ніс?
- Так це він за ради мене, дітей та батьків трудиться.
- Але ж і твої старенькі теж не з пустими руками йшли?
- Так то вони заради нас, дітей своїх, та онуків стараються.
- Проте і діти ваші щось несли? – робить великі очі гусінь.
- Та це ж вони нам і нашим батькам хочуть догодити.
- І де ви стільки сил берете? Через те худющі такі. Їсте багато та гоните цілий день один одному догоджаючи. Ні щоб принести лише для себе, а ще краще на місці, як от я, одразу ж і з’їсти. І все! - каже гусінь зелений листок хрумкаючи. - От і виглядали б не гірше за мене, – тут, вона поворушила круглими боками, - і час для відпочинку б мали. Ото щастя!
Тут гусінь, зовсім на сонечку розімліла. Їсти перестала. Прикрила важкі повіки і солодко задрімала…
Мураха ж, ношу свою на плечі зваливши, пішла далі. Йде вона, додому поспішає. По-дорозі міркує:”І як то так можна жити тільки для себе?” - ніяк їй у голові це не вкладається.
І тут вона уявляє, як рідні зустрівши її будуть хвалити, жаліти, говорити, щоб так не надриватися…
Йде вона й ноші не відчуває, бо стало легко їй на серці і так радісно, що вона ледве не розплакалась від щастя…
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 3401 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Сотворена, чтобы быть его помощницей (Глава 7) - Анна К. Прежде всего хочу отметить, что я - не автор этой книги, а всего лишь переводчик. Прочитав ее, я узнала много нового, и эта полезная информация показалась мне настолько важной, что я решила поделиться ей с вами.
Убедительная просьба: если у вас в процессе чтения появятся какие-либо критические отзывы или замечания ПО СУТИ КНИГИ, не пишите их здесь, потому что, как я уже сказала, я - не автор, и спорить, выясняя, что правильно и что нет, будет просто бессмысленно.
Всем, кто хочет выйти замуж или уже замужем, от души советую обязательно прочитать всю книгу до конца. В ней есть некоторые моменты, которые могут быть малознакомыми людям в России (потому что книга писалась прежде всего для жителей Америки), но все же стоит продолжать читать. Я очень надеюсь, что вы найдете в ней для себя много интересного.
Выражаю особую благодарность Юстине Южной за прекрасный перевод стихотворений, которые встречаются в этой книге.
